Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 922/3493/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги1) Борівського комунального підприємства теплових мереж, 2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннявід 22.09.2014господарського суду Харківської області та на постанову від 04.12.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3493/14 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доБорівського комунального підприємства теплових мережпростягнення 147 757,71 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЄршова С.В. (дов. від 18.04.2014 № 14-108);відповідачаЗакаблуков А.С. (дов. від 30.09.2013 № б/н);ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господароського суду з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж (надалі - відповідач) про стягнення пені у розмірі 85754,35 грн., 35602,94 грн. інфляційних втрат, 26400,42 грн. 3 % річних, а всього 147 757,71 грн., у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 13/2658-ТЕ-32 купівлі-продажу природнього газу від 28.12.2012 щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2014 у справі № 922/3493/14 (суддя Смірнова О.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 7390,62 грн. пені, 19003,37 грн. інфляційних витрат, 23412,52 грн. 3% річних та 2563,40 грн. судового збору. В стягненні 78363,73 грн. пені, 16599,57 грн. інфляційних витрат, 2987,90 грн. 3% річних в позові відмовлено. Відстрочено виконання рішення до 22.03.2015.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 (колегія суддів: Горбачова Л.П. - головуючий, судді - Істоміна О.А., Тарасова І.В.), апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2014 по справі № 922/3493/14 скасовано в частині надання відстрочки виконання рішення до 22.03.2015. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2014 по справі № 922/3493/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - Борівське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції задовльнивши до стягнення 3799,80 грн. пені, 11277,13 грн. 3% річних, 1442,28 грн. інфляційних втрат, в іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки не враховано укладений між сторонами та державними органами Договір № 110/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 12.02.2014, яким встановлено суму несплаченої заборгованості у зв'язку з різницею в тарифах, що відшкодовується за рахунок державного бюджету та на яку позивачем безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій (пені), інфляційних та 3 % річних. Зазначеним обставинам судами попередніх інстанці й не надано належної правової оцінки, що призвело до прийняття незаконних судових актів та є підставою для їх зміни.

Також, з касаційною скаргою звернувся позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України", в якій просить рішення та постанову скасувати в частині зменшення пені на 90 відсотків, обгрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 42, 43, 83 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 224, 258, 549-551, частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, а тому просить прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, 28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Борівським комунальним підприємством теплових мереж (Покупець) укладений Договір № 13/2658-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору; Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ обсягом до 1457 тис. куб. м. (п. п. 1.1., 1.2., 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з Актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2013, від 31.03.2013, від 31.03.2014, від 30.04.2013, від 31.10.2013, від 24.01.2014, від 24.01.2014, які підписані сторонами та скріплені печатками, на виконання умов Договору № 13/2658-ТЕ-32 від 31.10.2013 позивачем було поставлено відповідачу протягом січня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 1651647,48 грн. Оплата поставленого природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених пунктом 6.1. Договору, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у сумі 85754,35 грн. нарахованої відповідно до пункту 7.2. Договору, та на підставі частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості нараховано 35602,94 грн. інфляційних втрат та 26400,42 грн. 3 % річних.

При цьому судами встановлено, що Договором № 110/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.02.2014 укладеним між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Борівським комунальним підприємством теплових мереж та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", зазначені сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

Відповідно до цього Договору Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду Державного бюджету України від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" Головному управлінню Державної казначейської служби України в Харківській області у сумі 1016450,03 грн., в свою чергу відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 1016450,03 грн., у тому числі податок на додану вартість 169408,34 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно за Договором № 13/2658ТЕ-32 від 28.12.2012.

Місцевим господарським судом встановлено факт прострочення відповідачем розрахунків за поставлений газ, що є підставою для застосування до останнього господарсько-правової відповідальності. При цьому дослідивши надані позивачем розрахунки, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в розмірі 19003,37 грн. інфляційних витрат та 23412,52 грн. 3 % річних, оскільки позивачем невірно визначено періоди за які здійснено розрахунок інфляційних та 3 % річних .

Водночас, нарахування пені за порушення строків розрахунку за поставлений природний газ здійснено з дотриманням вимог діючого законодавства.

При цьому, місцевим господарським судом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, взято до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені та з посиланням на положення частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, якими суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій, і враховуючи обставини, що зобов'язання своєчасно не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку із скрутним фінансовим станом відповідача внаслідок невиконання населенням та бюджетними установами зобов'язань за надані послуги, незначності прострочення виконання, а тому дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 90 % задовольнивши позовні вимоги в цій частині на суму 7390,62 грн.

Разом з тим, з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим та законним рішення є тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому правильно витлумачив ці норми, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас в ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що окремою та обов'язковою підставою (умовою) застосування до учасника господарських відносин відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, яка, у розумінні вищевказаної норми, полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Встановивши обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з своєчасної оплати поставленого природного газу, судами не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням умов Договору № 110/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.02.2014, яким був зімінений порядок та строк виконання зобов'язання за Договором № 13/2658-ТЕ-32 від 28.12.2012.

Поряд з цим, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері купівлі-продажу газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійним організаціям та національними творчими спілками та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в цій галузі, вбачається, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за придбаний природний газ, що може свідчити про відсутність вини з боку відповідача, та що, в свою чергу, виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і відповідно до пункту 10 якого сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а в пункті 15 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та №5011-35/1533-2012-19/522-2012.

Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи та не були в повному обсязі досліджені судом першої інстанцій, отже, рішення місцевого суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Апеляційний господарський суд переглядаючи справу, на вказані порушення норм матеріального та процесуального права не звернув уваги, чим припустився власних порушень, оскільки за імперативними приписами ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду наведеного, рішення та постанову попередніх судових інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду належить врахувати вище викладене та у відповідності до вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2014 у справі № 922/3493/14 скасувати.

Справу № 922/3493/14 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

А.С. Ємельянов